Не Любецькі єдиним

2015101300002719

Хто такий Роберт Річардсон? У чому його заслуга? Чому ми маємо про нього знати? Найкраще, що нам залишається, як біологічному виду, – взятися за руки і подякувати цій людині за її важку роботу.

Роберт Річардсон. Розпочати статтю хотілося б саме з цього імені. Адже ця особистість є тою центральною точкою опори, на якій тримається весь подальший матеріал. І, повірте, він цього цілком заслуговує. Отже, розпочати – розпочав, а тепер я ненав’язливо спробую перескочити на дещу іншу тему, і в кінці одне випливе з іншого, а потім все поєднається в єдине ціле.

LR-Robert-Richardson

На фото: Роберт Річардсон

Отже, великі екрани вже підкорила стрічка “Легенда Г’ю Гласа” з Леонардо Ді Капріо у головній ролі. І хоча холодний та суворий сюжет цього фільму  прийшовся до смаку не всім, чарівну, якісну та майже гіпнотичну роботу камери не відмітити було дуже складно. Оператором картини виступила людина, яка вже не раз змушувала ваші чарівні зіниці повільно розширюватись від побаченого на екрані.

Emmanuel Lubezki poses in the press room with the award for best cinematographer of the year for "Gravity" during the Oscars at the Dolby Theatre on Sunday, March 2, 2014, in Los Angeles. (Photo by Jordan Strauss/Invision/AP)

На фото: Еммануель Любецькі

Це Еммануель Любецькі, геній із далекої Мексики, який декілька років поспіль знімає візуальні шедеври.  Культовість цієї людини полягає в наявності у нього свого оригінального та неповторного стилю зйомки і двох Оскарів (третій вже на підході).

Це саме завдяки йому ви бачили довгі безперервні плани в “Останньому нащадку Землі” (2006), “Гравітації” (2013) та “Бьордмені” (2014). І саме за його ініціативи вся творча група “Легенди Г’ю Гласа” чекала цілий день надвечір’я, аби зняти чергову сцену, тому що саме в цей час світло найбільше пасувало для зйомок (через цей аспект виробництво стрічки, до речі, затягнулось набагато довше, аніж передбачалось із самого початку).

kinopoisk.ru

На фото: Еммануель Любецькі

Та ця стаття не має на меті змусити вас вчергове захоплюватись генієм Любецькі, хоча він цього більше, ніж заслуговує. Причини її написання, скоріше, полягають у бажанні автора дещо врівноважити ваги справедливості.  Адже майже водночас з “Г’ю Гласом” в прокат на великі екрани вийшов інший мастодонт голівудського кіно – робота Квентіна Тарантіно “Мерзенна вісімка”. І оператором тарантінівської “вісімки” є ніхто інший, як Роберт Річардсон, той самий, якого я згадував на початку статті. Сьогодні я, без жодних сумнівів, абсолютно впевнено можу сказати, що Любецькі та Річардсон – це два найгеніальніші, найкращі, найавторитетніші оператори в Голівуді. До речі, обидва отримали номінації за свої роботі на цьогорічній премії “Оскар”. Проблема тільки в тім, що про Любецькі говорять постійно, а про Річардсона взагалі мало хто згадує. Хоча він ще у 80-х працював із Олівером Стоуном і зняв для нього найкращі картини. Паралельно розпочалась його співпраця із Скорсезе. І знову ж! Кращі стрічки режисера (“Казино”, “Авіатор” “Острів проклятих”) знято об’єктивом Річардсона.

Shine A Light

На фото: Зйомки чергового Скорсезівського шедевра

Ну і, звісно ж, Тарантіно. Більше, ніж половина його фільмографії, – діло майстерних рук Роберта Річардсона. Візуальний стиль цього сивоволосого чолов’яги дуже легко впізнати за вертикальним світлом: якщо ви бачите, що в кадрі якісь предмети або ж самі актори підсвічені ним, то за камерою точно стоїть Річардсон.

вертикальный свет

На фото: Приклад вертикального освітлення

Наступний фільм, в якому ви зможете побачити плоди важкої праці цього талановитого оператора – картина “Нічне життя” режисера Бена Афлека, яка вийде у 2017 році.

Отже, хай щастить пану Річарду. Редакція sMYc бажає йому ще більше хороших, якісних стрічок. Дякуємо, що подарували нашим очам стільки щастя!

Автор: Артур Зайонц

Дата розміщення 01.02.2016 у Сучасники

Поділитися

Про автора:

Залишити коментар

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to Top