Твоя рецензія: альбом “Без меж” гурту “Океан Ельзи”

78_tn

Якщо чесно, моя рецензія може бути вже не зовсім актуальна, так як з 16 травня, коли вийшов новий, після трирічної паузи, альбом гурту «Океан Ельзи» «Беж між», багато шанованих людей вже встигли написати на нього свої рецензії.

Всі ці рецензії писали, що Вакарчук став не тільки вокалістом найпопулярнішою музичного гурту України, а й своєрідним «голосом народу». Повірте мені, відкрийте будь-яку рецензію, крім моєї, і всі, як під копірку, так пишуть.

Але ми тут не вокаліста розбираємо, а альбом, тому почнемо. Сам альбом був розділений на 3 полярні теми: інтимно-ліричну, вольову і оптимістичну (дякую, а то я б взагалі заснув за прослуховуванням). На перший погляд, прослухавши всі композиції по черзі, через велику кількість ліричних композицій альбом здається нудним, і в серцях хотілося написати, що цей альбом один з найнудніших та найдепресивніших в історії групи. Але, відкинувши емоції і включивши аналіз, після 2-3 прослуховувань я почав розуміти, чому цей альбом може стати одним з найунікальніших в ОЕ.

Так, у ньому немає експериментів з різними музичними інструментами, як в “Dolce Vita”, немає цілісності, як в “Суперсіметрії”, але є пісні, яку будуть розривати стадіони України. Виділю 3, на мою думку, найкращі пісні альбому: «Еверест», «Віддай мені», «Осінь». Це досить багато, адже в останніх 3 альбомах тільки 2 пісні змогли по-справжньому розірвати слухачів на стадіонах, а тут вже 3 пісні з явними амбіціями на «галас». Сподобалася велика кількість метафор в пісні «Віддай мені», незважаючи на те, що вони приносять атмосферу повного декадансу. «Осінь» по-справжньому найемоційніша пісня в альбомі, і вона хоч трохи розбавила атмосферу смутку і туги, порадувавши своєю кольоровою гамою, як і «Не йди». Інші пісні рясніли чорно-білою гамою і, зізнаюся чесно, деякі з них мені було важко слухати кілька разів. До таких відноситься «Мить», прослухавши яку, мені чомусь згадалися ліричні моменти фільму «Адмірал» (вибачте, що приплітаю сюди цей «шедевр» російського кінематографа, але пісня вийшла трохи неприродною, нестерпна нудьга).

Якість саунду дійсно вийшла відмінною, і Вакарчук зі своєю групою досяг в цьому майже ідеальної майстерності, а цим навіть на всьому пострадянському просторі мало хто може похвалитися.

Варто відповісти рецензентам, які писали, що після відходу Хусточки, Гудімова та Шурова ОЕ вже не ті і з впертістю віслюка поставили низькі бали. Я вас розумію, як ніхто інший, але 2-3 рази прослухайте повністю 51 хвилину 25 секунд альбому, відкинувши свої забобони і упередження, і я впевнений, що навіть ви знайдете там композиції, які точно припадуть вам до душі.

А наскільки я правий в тому, що альбом розриватиме стадіони, покаже час і світовий тур ОЕ. Моя оцінка – 7 з 10.

Автор рецензії – Андрій Мац

Дата розміщення 28.06.2016 у Огляди

Поділитися

Позняк Олена

Про автора:

Олена Позняк Вчителька історії, Grammarnazi, букаголік та фантазерка.

Залишити коментар

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to Top